Експозиція військової техніки під відкритим небом

37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 (61-К)

Радянська зенітна гармата періоду Другої світової війни. Розроблена на основі шведської 40-мм гармати Bofors. Була першою радянською автоматичною зенітною гарматою, запущеною в багатосерійне виробництво. На базі 61-К було створено сімейство корабельних зенітних гармат. Ця гармата встановлювалася на перші радянські серійні самохідні зенітні установки на гусеничному шасі ЗСУ-37.
37-мм зенітні гармати 61-К активно використовувалися протягом всієї Другої світової війни і довгий час перебували на озброєнні Радянської Армії. Крім боротьби зі штурмовиками, винищувачами-бомбардувальниками та пікіруючими бомбардувальниками, 61-К в 1941 році використовувалися і як протитанкові гармати. У повоєнний час багато зброї було поставлено за кордон і 61-К взяли участь у різних післявоєнних конфліктах у складі іноземних армій. На озброєнні армій багатьох держав вони перебувають донині.
Вага – 2100 кг
Дальність стрільби – 8500 м
Швидкострільність – 60 пострілів за хвилину.

40-мм автоматична зенітна гармата Бофорс L60

Автоматична зенітна гармата розробки шведської компанії Бофорс, що набула широкого розповсюдження у збройних силах багатьох країн з часів Другої світової війни до сьогодні. Подальшим продовженням успішної артилерійської системи стала зенітна гармата Bofors L70.
Бойова швидкострільність: 120 постр/хв.
Дулова швидкість:  881 м/с
Максимальна дальність: 7 160 м
Тип боєпостачання – магазин на 4 снаряди

ЗІС-3 — 76-мм дивізіонна гармата

Розробку гармати було розпочато в травні 1941 року. Вона була взята на озброєння 12 лютого 1942 року з офіційною назвою «76-мм дивізіонна гармата зразка 1942 р.» і надходила в армію в декількох модифікаціях. ЗІС-3 — перша у світі гармата, що збиралася на конвеєрі і наймасовіша гармата Другої Світової Війни. Усього в період з 1942 по 1945 було випущено 103 тисячі одиниць. Одержала неофіційну назву «Зброя Перемоги».
Калібр: 76,2 мм
Дулова швидкість снаряда: 680 м/с
Маса в бойовому положенні: 1200 кг
Маса в похідному положенні: 1850 кг
Швидкість вогню: до 25 пострілів у хвилину
Максимальна дистанція стрільби: 13290 м
Маса снаряда: від 3,02 до 6,5 кг
Обслуга: 4 людини (командир, навідник, заряджаючий, підношувач снарядів)

88-мм зенітна гармата FlaK

Гармата також відома як «вісім-вісім». Німецька зенітна гармата, випускалася з 1928 по 1945 рр. Використовувалася проти авіації та танків. 88-мм гармати організаційно входили до військ ППО. До сухопутних військ вони почали надходити лише в 1941 році. Чотири 88-мм гармати утворювали батарею, яка вважалася важкою. Для боротьби з повітряними цілями кожній батареї надавався прилад управління зенітним артилерійським вогнем, який миттєво виробляв необхідні установки для стрільби. У сухопутних військах 88-мм гармати використовувалися в протитанкових частинах.
Бойова швидкострільність: 15-20 пострілів на хвилину
Дулова швидкість: 820 м/с
Максимальна дальність: 14.86 км

122-мм гаубиця Д-30

Гаубиця створена в Радянському Союзі в кінці 1950-х років. Ймовірно, що при створені були використані напрацювання німців часів Другої світової війни. Була взята на озброєння та надійшла в серійне виробництво з початку 1960-х на артилерійському заводі № 9 (Єкатеринбург, нині — ВАТ «Завод № 9»). Належить до числа наймасовіших артилерійських гармат.
Гаубиця Д-30 призначена для: знищення й придушення живої сили противника, знищення й придушення вогневих засобів піхоти противника, руйнування дерево-земляних вогневих точок (Дзотів) та інших споруд польового типу. Знаряддя також може бути використане для різання проходів в мінних полях і дротових загородженнях, боротьби з артилерією, мотомеханізованими засобами і танками противника.
На озброєнні 35 країн, без урахування країн СНД, знаходиться близько 3600 гармат. У гаубиці застосовано роздільно-гільзове заряджання.
Конструкція лафета гаубиці забезпечує круговий обстріл при кутах піднесення ствола від −5° до +18° і стрілянину при кутах піднесення від −7° до +70°, коли казенна частина знаходиться в секторах між суміжними станинами.

85-мм дивізійна гармата Д-44 – радянська артилерійська зброя. Була прийнята на озброєння в 1946р. З 1946 по 1954 рр. на заводі № 9 («Уралмаш») було виготовлено 10 918 шт.

Тяговий засіб гаубиці — автомобіль Урал-4320

Найбільша допустима швидкість по хороших дорогах з асфальтовим або бетонним покриттям до 80 км/год. Гаубиця споряджається також лижною установкою для транспортування по глибокому сніговому покриву. Стрільба з лижної установки неможлива.

Середній танк Т-34

Створений на Харківському локомотивному заводі групою конструкторів під керівництвом Михайла Ілліча Кошкіна. Визнаний кращим танком 2-ої світової війни. Башти були литі,-не треба кома та штамповані. З 1942 р. збільшився їх розмір. Башти називали «шестерня».
Без попередньої підготовки форсував брід глибиною 1,3 м;
Усього в роки Другої світової війни на території Європи було випущено більше 52 тис. танків Т-34.

Танк ІС-3

Радянський важкий танк заключного періоду Другої світової війни, запущений в серійне виробництво в останні дні війни і не встиг взяти в ній участь. Тому цю бойову машину частіше вважають одним з перших післявоєнних радянських танків. Абревіатура ІС означає «Йосип Сталін» — офіційна назва серії радянських важких танків випуску 1943–1953 рр. Індекс 3 відповідає третій серійній моделі танка цього сімейства

Бойова машина реактивної артилерії (БМ-13)

Виробництво установок БМ-13 було організовано на Воронезькому заводі ім. Комінтерну і на московському заводі “Компресор”. У ході війни виробництво пускових установок в терміновому порядку було розгорнуто на декількох підприємствах, що володіли різними виробничими можливостями, у зв’язку з цим у конструкцію установки вносилися більш-менш істотні зміни.
Таким чином, у військах використовувалося до десяти різновидів пускових установок БМ-13, що ускладнювало навчання особового складу і негативно позначалося на експлуатації бойової техніки. З цих причин було розроблена і в квітні 1943 року взята на озброєння уніфікована (нормалізована) пускова установка БМ-13Н, при створенні якої конструктори критично проаналізували всі деталі та вузли з метою підвищення технологічності їх виробництва і зниження вартості, внаслідок чого всі вузли отримали самостійні індекси і стали універсальними.