Діорама

IMG_0378Ця діорама створена на честь 35-ої річниці  перемоги Червоної армії у Другій світовій війні на території Європи студією військових художників імені Грекова.

Безпосереднім виконавцем є народний художник Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, заслужений діяч мистецтв України Микола Сергійович Присєкін. Над діорамою він працював 3 роки з 1975р по 1978рр.  Її розміри  — 29х7 м, радіус натурного плану –11 м. Створена вона за розповідями очевидців тих страшних і водночас величних подій; на ній зображені дійсні, конкретні люди, події, місцевість.

Відкриття діорами відбулося 4 травня 1980р. у Свято-Покровській церкві  села Нові – Петрівці. Після переносу до теперішнього музею вдруге була відкрита 5 листопада 1993р., до 50 — ї  річниці визволення Києва.

На цьому полотні зображені події кінця вересня-початку жовтня 1943р.,  коли  війська  1 Українського фронту успішно форсували Дніпро і  захопили територію (плацдарм) на правому березі ріки на північ від Києва, біля села Лютіж (звідси і назва плацдарму – «Лютіжський»).

Війська армії отримали наказ: з ходу форсувати Дніпро на усіх можливих підручних засобах, використовуючи рибальські човни, плоти, дошки, колоди, бочки – все те, що трималося на воді; оскільки спеціальних засобів для переправи надано не було; та захопити частину прибережної землі (плацдарм); створити умови для  переправи особового складу і техніки наступаючих радянських військ і в подальшому, використати цей плацдарм, для визволення Києва.

Форсування р. Дніпро є однією з трагічних та водночас героїчних сторінок в історії Другої світової війни. Деякі історики наводять такі дані, що під час форсування  з 25 тис чол. до іншого берега щастило дістатися лише 3, в кращому випадку 5 тис.

У лівій частині полотна ви бачите переправу в самому розпалі бою. Дніпро просто кипить від розривів снарядів і куль; німецькі літаки постійно кружляють над переправою, скидаючи на неї сотні бомб. Незважаючи на шалений обстріл, радянські воїни поодинці і у складі підрозділів дістаються таки правого берега і відразу вступають у бій.

В групі бійців, зображених на передньому плані, ви бачите кулеметника рядового Чернова та сержанта Павлова, яким за героїзм та мужність у боях на Лютізькому плацдармі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Командиру 3-го стрілкового батальйону 240 стрілкової дивізії майору Стратейчуку, який прямо перед вами, було наказано оволодіти спочатку південною частиною Лютіжа. а потім забезпечити звільнення й усього села. Групою бійців батальйону ця операція була проведена просто блискуче: спочатку без жодного пострілу було знято німецьку охорону; потім вогнем мінометів та стрілкової зброї знищено живу силу противника  і відкрито шлях до села основним силам батальйону.

До 7 жовтня 1943р. німецький гарнізон с. Лютіж був повністю знищений. З  8-го до 18-го жовтня війська закріпилися на плацдармі площею 10 км по фронту і 14 км в глибину. Звідси 3 листопада з лінії Мощун — Вишгород війська 1 Українського Фронту перейшли в наступ і зранку 6-го листопада 1943р. звільнили від окупантів столицю України —  Київ

На даний час місцевість яку ви бачите  на полотні діорами є дном Київського водосховища. У 1965 році було створено Київську ГЕС і 13 населених пунктів , в тому числі і старе с. Лютіж опинилися під водою.